2025 – для мене рік прориву і рік емоцій. Не завжди приємних, не завжди веселих, але емоцій.
Рік, коли життя вирішило сказати:
«Ну що, Юль, тепер по-дорослому».
Абзац, який не можна не написати
2025 —рік сили. Тієї, про яку я навіть не здогадувалась.
Мама. Її хвороба. Страх. Втома. Безсилля.
І водночас — люди. Підтримка. Тепло. Турбота.
Я не очікувала, що в мені стільки витримки. І не очікувала, що поруч буде стільки людей, які просто… є.
Цей рік навчив мене дякувати. Цінувати. Помічати.
Жити тут і зараз, а не «потім». Бо потім — це дуже небезпечна штука.
Люди, івенти і момент «а як ти потрапила на Affbox?»
2025 подарував мені дуже неочікувані, але кайфові знайомства.
AffBox зʼявився в моєму житті абсолютно випадково — зі статті і фрази:«Юль, а давай ти знімеш інтервʼю».
І знаєте, з ким був мій дебют? З Сашею Слобоженко.
(Розповідаю лише вам: у той момент у мене вимкнувся мікрофон, і ми його не записали. Але тоді це було не так важливо, як усвідомлення — я можу.)
Інтервʼю лягли так органічно, ніби завжди були в моєму житті.
Наприкінці 2024 року я лише мріяла познайомитись із Вікою Бокаловою. Типу: «побачитись з харизмою наживо».
А сьогодні я вже можу спокійно перекидати Віці відео з івентів і слухати, що нам потрібно знімати на камеру, — і не позоритись.
І для мене це — про особистий ріст. Про момент, коли люди, які колись здавались «десь там», стають «тут і поруч».
Як HR-напрямок став моїм простором сили
Я нарешті знайшла команду, в якій отримала давно бажану позицію Team Lead
(ну як давно — це було моє бажання на Новий рік, на той момент — 2025).
І найприємніше — я не «просто отримала роль». Я до неї доросла.
Через рішення, відповідальність, сумніви, внутрішні «а точно я?» і момент, коли розумієш: та ні, я реально можу.
Я можу будувати команду — і за цей рік HR-функція виросла разом із бізнесом: з 97 до 191 співробітника, а моя роль трансформувалась з HR Manager у lead-роль із відповідальністю не лише за людей, а й за якість процесів, культуру взаємодії та результат.
Я можу впроваджувати процеси — і вони більше не живуть у хаотичних таблицях:
pre-onboarding, onboarding, 1:1, Performance Review, exit тепер працюють як система — з автоматичними нагадуваннями, єдиною базою зустрічей і прозорою HR-звітністю.
Я можу автоматизовувати — і так, навіть без паніки (ну, майже 😅).
Я можу розвиватись, вчитись, проходити курси і не втрачати себе —
паралельно з 200+ онбордингами, 100+ Performance Review, десятками 1:1 і закриттями випробувальних термінів.
І десь між мітингами, таблицями, People Force та нескінченним HR-життям, я відчула: мені є чим пишатись.
Підсумок простий
У 2025 в один момент прийшло розуміння, що я – цілісна, я – не досконала, але я – неповторна.
І це так прекрасно.
І це – безцінно.
Бо цього року я відчула:
я можу бути HR, Team Lead, жінкою, донькою, мамою і просто собою — одночасно.
2025 не був легким.
Але він був чесним.
І за це я йому дуже дякую🤍
